1. (у математиці, зокрема в комплексному аналізі та геометрії) Пов’язаний з еквіангармонійним перетворенням; такий, що зберігає ангармонічне відношення чотирьох точок (подвійне відношення).
2. (у музикознавстві) Заснований на принципі еквіангармонізму; такий, що розглядає звуковисотні співвідношення, де енгармонічно рівні тони (наприклад, cis і des) прирівнюються.