Значення
- (Біологія) –
(у фізіології) Стан збудження живої тканини, органу або організму під впливом зовнішніх або внутрішніх подразників, що супроводжується комплексом фізико-хімічних змін і виникненням імпульсів.
- (Фізика) –
(у фізиці) Перехід атома, молекули, атомного ядра або іншої квантової системи з основного (сталого) енергетичного стану в стан з вищою енергією під дією зовнішнього впливу.
- (Психологія) –
(переносно, рідко) Сильне нервове збудження, стан підвищеної психічної активності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ексцитація, р. ексцитації, д. ексцитації, з. ексцитацію, о. ексцитацією, м. ексцитації, к. ексцитаціє