1. (у фізіології) Стан збудження живої тканини, органу або організму під впливом зовнішніх або внутрішніх подразників, що супроводжується комплексом фізико-хімічних змін і виникненням імпульсів.
2. (у фізиці) Перехід атома, молекули, атомного ядра або іншої квантової системи з основного (сталого) енергетичного стану в стан з вищою енергією під дією зовнішнього впливу.
3. (переносно, рідко) Сильне нервове збудження, стан підвищеної психічної активності.