1. У лінгвістиці — граматична категорія, що виражає надмірну інтенсивність дії або ознаки, часто з відтінком надлишковості або перебільшення; форма експресивного ступеня.
2. У загальному вжитку (рідко) — щось надмірне, що виходить за межі звичайної міри; крайній прояв чогось.