екстраполяція

[ɛkstrɑpoljɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:Е

Значення

  1. (Логіка) –

    Метод наукового дослідження, що полягає у поширенні висновків, отриманих із спостереження за однією частиною явища, на іншу його частину, а також у розширенні (перенесенні) закономірностей, встановлених для певного класу об’єктів, на інші об’єкти, зазвичай з метою прогнозування.

  2. (Математика) –

    У математиці та статистиці — спосіб знаходження за відомими значеннями деякої функції (чи ряду даних) інших її значень, що лежать поза інтервалом спостереження, тобто продовження функції за межі області, де вона задана.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. екстраполяція, р. екстраполяції, д. екстраполяції, з. екстраполяцію, о. екстраполяцією, м. екстраполяції, к. екстраполяціє

Більше записів