Значення
- (Юриспруденція) –
Статус дипломатичних представників, консульських установ або військових кораблів іноземної держави, за якого вони перебувають поза юрисдикцією держави перебування і підлягають виключно законам своєї країни.
- (Юриспруденція) –
(У міжнародному праві) Принцип, згідно з яким дія законів певної держави поширюється на її представництва, установи, військові частини та їхній персонал за кордоном, звільняючи їх від юрисдикції іноземної держави.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. екстериторіальність, р. екстериторіальності, д. екстериторіальності, з. екстериторіальність, о. екстериторіальністю, м. екстериторіальності, к. екстериторіальносте