Значення
- (Лінгвістика) –
У логіці та семантиці: властивість понять, виразів або теорій, що оперують лише обсягом (екстенсіоналом) поняття, тобто сукупністю об’єктів, які вони позначають, а не їхнім змістом (інтенсіоналом).
- (Філософія) –
У філософії: спосіб існування або розгляду явища, що визначається через його зовнішні, фактичні прояви та результати, а не через внутрішню сутність чи призначення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. екстенсіональність, р. екстенсіональності, д. екстенсіональності, з. екстенсіональність, о. екстенсіональністю, м. екстенсіональності, к. екстенсіональносте