Словник Української Мови
Буква
1. Найвищий ступінь духовного піднесення, захоплення або насолоди, що супроводжується відчуттям злиття з божеством, абсолютом, відірваністю від реальності та втратою самоконтролю.
2. Стан надзвичайно сильного нервового збудження, афекту, що виникає внаслідок певних психічних розладів, вживання наркотичних речовин або в релігійно-містичних практиках.
3. У розмовній мові — стан великої радості, захвату, ейфорії.
Приклад 1:
— А ви молитеся, щоб іще раз прийшов екстаз? Професор, замість оповідати, виволік з-попід паперів, накопичених на столі, свою записну книжечку, повну всяких віршів, і, розгорнувши найсвіжіше написану поезію, де ще й чорнило не присхло гаразд, мовчки підсунув гостеві.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Туман стояв перед очима, i я був у тiм станi, який можна квалiфiкувати, як надзвичайний екстаз. Я гадаю, що в такiм станi фанатики йшли на священну вiйну.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”