Значення
- (Релігія) –
Найвищий ступінь духовного піднесення, захоплення або насолоди, що супроводжується відчуттям злиття з божеством, абсолютом, відірваністю від реальності та втратою самоконтролю.
- (Психологія) –
Стан надзвичайно сильного нервового збудження, афекту, що виникає внаслідок певних психічних розладів, вживання наркотичних речовин або в релігійно-містичних практиках.
- (Психологія) –
У розмовній мові — стан великої радості, захвату, ейфорії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. екстаз, р. екстазу, д. екстазові, з. екстаз, о. екстазом, м. екстазі, к. екстазе
Походження слова (Етимологія)
Слово «екстаз» походить з французької мови, де «extase» означає «екстаз, захоплення». Французьке слово, у свою чергу, було запозичене з латинської, а саме з церковної латини, де «extasis» мало те саме значення. Латинське слово походить від грецького «ἔκστασις» (екстасіс), що означало «зміщення, переміщення, відхід, несамовитість, екстаз». Це грецьке слово пов’язане з дієсловом «ἐξίστημι» (ексістемі), яке означало «зміщувати, виводити, розладнувати, робити несамовитим». Дієслово утворене з префікса «ἐξ-» (екс-), що означає «із-, ви-» (спорідненого з латинським «ex-» та праслов’янським «*iz-», українським «із-»), та дієслова «ἵστημι» (гістемі), що означає «стою» (спорідненого з праслов’янським «*stati» та українським «стати»). Отже, екстаз буквально означає «стан поза собою» або «вихід із себе».