Словник Української Мови
Буква
1. Властивість мовних одиниць (слів, словосполучень, граматичних форм) або висловлювань, що полягає у здатності виражати, передавати сильні почуття, емоції, оцінку, підсилювати образність та емоційне вплив мови.
2. Якість художнього твору, мови, поведінки тощо, що характеризується яскравою емоційною виразністю, напруженістю, силою вираження почуттів.
Приклад 1:
Знижена сензитивність, підвищені реактивність й актив- ність, але реактивність переважає (нестриманість, імпульсивність, вира- зна експресивність), менш пластичний і більш ригідний, ніж сангвінік (більша стійкість інтересів, гірше пристосовується до нових обставин); швидкий темп роботи, екстравергований.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”