Словник Української Мови
Буква
1. Відображення, вираження внутрішнього стану, почуттів, переживань людини за допомогою мови, міміки, жестів, інтонації тощо; виразність.
2. У мистецтві — спосіб художнього вираження, що надає твору особливої сили, яскравості, глибини та емоційності; виразні засоби твору.
3. У біології — прояв дії гену, що виражається у формуванні відповідної ознаки організму.
Приклад 1:
Люблю слова ще повнодзвонні, як мед, пахучі та п’янкі, слова, що в глибині бездонній пролежали глухі віки… («Я світ увесь сприймаю оком…») Його лірична експресія посилена його власним підходом до рідної мови як до слів, почутих у живій розмові, так і до слів рідкісних, забутих. Він прагнув зачерпнути якнайглибше з мовної скарбниці, пустивши в обіг рідковживані чи призабуті слова.
— Самчук Улас, “Марія”