1. Який має властивість до вибуху; здатний вибухати, вибуховий.
2. У мовознавстві: про приголосний звук, що утворюється внаслідок різкого розмикання органів мови, що повністю перекривали повітряний потік, і виходу повітря зі звуковим ефектом (наприклад, [п], [б], [т], [д], [к], [ґ]).
3. Переносно: який виникає, проявляється різко, раптово, з великою силою; вибуховий.