Значення
- (Лінгвістика) –
(лінгв.) Вибуховий спосіб утворення приголосного звука, при якому повітряний потік різко розмикає зімкнені органи мовлення (наприклад, при вимові звуків [п], [б], [т], [д], [к], [ґ]).
- (Медицина) –
(мед., заст.) Раптовий, сильний вибух емоцій або психічних проявів у ході деяких психічних захворювань.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. експлозія, р. експлозії, д. експлозії, з. експлозію, о. експлозією, м. експлозії, к. експлозіє