1. (лінгв.) Вибуховий спосіб утворення приголосного звука, при якому повітряний потік різко розмикає зімкнені органи мовлення (наприклад, при вимові звуків [п], [б], [т], [д], [к], [ґ]).
2. (мед., заст.) Раптовий, сильний вибух емоцій або психічних проявів у ході деяких психічних захворювань.