1. У лінгвістиці — властивість мовних одиниць (зокрема, сполучників, часток, вставних слів) розкривати, пояснювати або уточнювати зміст попереднього висловлювання, встановлюючи логічні зв’язки між частинами тексту.
2. У філософії та логіці — якість судження, вислову або теорії, що полягає у здатності до розгорнутого пояснення, виявлення прихованих причин або чіткого викладу сутності явища чи поняття.