Значення
- (Біологія) –
(у біології, медицині) Метод культивування живих клітин, тканин або органів поза організмом (in vitro) у спеціальних стерильних умовах з живильним середовищем для вивчення їх життєдіяльності, властивостей або для подальшого використання.
- (Медицина) –
(у хірургії, трансплантології) Процедура вилучення (зазвичай фрагмента тканини або органу) з організму з метою його подальшого пересадження в інше місце того ж організму (аутотрансплантація) або іншому реципієнту.
- (Ботаніка) –
(у ботаніці) Виділення та культивування фрагментів рослинної тканини (меристеми, калусу тощо) на штучних поживних середовищах для клонального розмноження або дослідження.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. експлантація, р. експлантації, д. експлантації, з. експлантацію, о. експлантацією, м. експлантації, к. експлантаціє