експлантація

1. (у біології, медицині) Метод культивування живих клітин, тканин або органів поза організмом (in vitro) у спеціальних стерильних умовах з живильним середовищем для вивчення їх життєдіяльності, властивостей або для подальшого використання.

2. (у хірургії, трансплантології) Процедура вилучення (зазвичай фрагмента тканини або органу) з організму з метою його подальшого пересадження в інше місце того ж організму (аутотрансплантація) або іншому реципієнту.

3. (у ботаніці) Виділення та культивування фрагментів рослинної тканини (меристеми, калусу тощо) на штучних поживних середовищах для клонального розмноження або дослідження.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |