Значення
- (Юриспруденція) –
Особа, яка володіє ґрунтовними знаннями, великим досвідом у певній галузі та має повноваження давати оцінку, висновки або консультації з питань своєї спеціальності.
- (Юриспруденція) –
Спеціаліст, уповноважений упорядкованим порядком проводити дослідження, аналіз чи оцінку чого-небудь і надавати висновок (експертизу), особливо у судовому, кримінальному чи технічному процесі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. експерт, р. експерта, д. експертові, з. експерта, о. експертом, м. експерті, к. експерте
Походження слова (Етимологія)
Слово «експерт» походить з французької мови, де «expert» означає «досвідчений, знавець». Французьке слово, у свою чергу, походить від латинського «expertus», що означає «досвідчений, випробуваний», і пов’язане з дієсловом «experiri» — «випробувати, спробувати». Таким чином, експерт — це людина, яка має глибокі знання та досвід у певній галузі, що дозволяє їй давати кваліфіковані оцінки чи висновки. Це слово увійшло в українську мову через посередництво інших європейських мов, зокрема польської, чеської, словацької, болгарської, сербохорватської та словенської, де воно також використовується.