Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка володіє ґрунтовними знаннями, великим досвідом у певній галузі та має повноваження давати оцінку, висновки або консультації з питань своєї спеціальності.
2. Спеціаліст, уповноважений упорядкованим порядком проводити дослідження, аналіз чи оцінку чого-небудь і надавати висновок (експертизу), особливо у судовому, кримінальному чи технічному процесі.
Приклад 1:
В усіх романах Петрова дія відбувається в ретельно виписаному інтер’єрі помешкання, в ресторані (з ресторанних сцен можна збагнути, що автор — справжній гурман і експерт у напоях), на міській вулиці. «Без ґрунту» за топосом роман дніпропетровський; два інші, «Дівчина з ведмедиком» і «Доктор Серафікус», з їхніми вулицями, ресторанами, букіністичними крамницями, трамваями, Трухановим островом (добрим місцем для еротичних мандрівок) і «кінами» — цілковито київські.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Приклад 2:
Експерт з менеджменту Гемба кайдзен може визначити рівень ефективності управління підприємством лише за кілька хвилин, відвідавши завод та уважно оцінивши стан дотримання 5S та усунення муда. Відсутність 5S в закладі (Гемба) вказує на низьку ефективність, наявність муда, слабку дисципліну та мораль персоналу, погану якість, високі логістичні витрати та відсутність дисципліни поставок.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”