Властивість об’єкта, процесу або діяльності, що характеризує їхню здатність не завдавати шкоди навколишньому природному середовищу, бути сумісними з екосистемою та сприяти збереженню природних ресурсів.
Міра відповідності чого-небудь (виробу, технології, способу життя) принципам екології та вимогам охорони довкілля, що виражається у мінімізації негативного впливу на природу протягом усього життєвого циклу.