Еклесіастерій — у ранньохристиянській архітектурі: велика базиліка, призначена для зборів віруючих, головна церква міста або монастиря, де здійснювалися урочисті богослужіння та навчання.
Еклесіастерій — у Візантійській імперії: спеціальна будівля для проведення церковних соборів, синодів та урочистих зібрань духовенства.