1. Метод або принцип побудови філософської, наукової, художньої чи іншої системи шляхом механічного поєднання різнорідних, часто суперечливих поглядів, теорій, ідей або стилів.
2. У мистецтві та архітектурі — напрям, що виникає в періоди занепаду великих художніх стилів і характеризується довільним поєднанням елементів різних стилів минулого, що часто призводить до втрати єдності та цілісності твору.