егоцентризм

Егоцентризм — психологічна характеристика особистості, яка полягає в перебільшеній концентрації на власних інтересах, переживаннях та поглядах, у нездатності або небажанні враховувати думки, почуття та потреби інших людей.

Егоцентризм — у філософії та етиці: світоглядна позиція, що ставить власне “Я” в центр усіх оцінок та інтересів, розглядаючи навколишню дійсність виключно через призму особистої вигоди.

Егоцентризм — у психології розвитку (за Ж. Піаже): природна особливість дитячого мислення на певній стадії розвитку, коли дитина не може уявити точку зору, відмінну від власної, та сприймає свій погляд як єдино можливий.

Приклади:

Приклад 1:
Як зазначає семітолог І. П. Вейнберг, те, що вони пов’язували поняття ми з упорядкованим світом, а еони — зі світом невпорядко- ваним, визнавали нас «справжніми людьми», а їх — не- людьми чи недолюдками, породжувало егоцентризм, партикуляризм, незмінне сприйняття їх як ворогів нас. Цей психологічний стереотип сприймався сусідніми народами як вияв безприкладного етнічного чванства, зарозумілості і, ясна річ, породжував у них юдофобію, причому часом настільки сильну, що староєврейський історик Йосип Флавій був змушений написати спеціальну працю, в якій він розвінчував антисемітські вигадки староєгипетського жерця-історика Манефона, александрійського лінгвіста Апіона та інших неприхильників євреїв.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”