Словник Української Мови
Буква
1. У психоаналізі — частина структури особистості, яка відповідає за зв’язок з реальністю, контролює поведінку та задоволення вимог Ід (воно) у відповідності до обмежень, що накладаються Суперего.
2. У філософії, особливо в ідеалістичних вченнях, — індивідуальне «я», суб’єкт, що протиставляється зовнішньому світові (не-я) або іншим суб’єктам.
Приклад 1:
Спасибі Богу за его милость велику, іще і тому Фомі Михайловичу, он нас жалує і любить-кохає і частенько нас посіщає… Бог щастя ему подарив за те, що всю природу земную возлюбив». Батько не мав ґрунтовної вищої освіти — закінчив у Москві Народний університет Шанявського.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Из сего зерна: Роди сына своего первенцаf и повит его% и положи его в ясл’Ьх- Тайна странна и преславна! Се — вертеп вмѣсто небес!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Твоя и дурность Над міра мудрость, И плач над смѣхы — Его утѣхы, Чудній боже! QUID EST VIRTUS?1 Трудно покорити гнѣв и прочіи страсты, Трудно не отдать себе в плотяніи сласты, Трудно от всѣх и туне снести укоризну, Трудно оставить свою за Христа отчизну, Трудно взять от земли ум на горы небесны, Трудно не потопитися в міра сего безднѣ.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”