еге

Приклад 1:
Еге ж, тоді ти в морі… А мені, якби не помагав мій друг одвічний, мій щирий приятель осінній дощик, прийшлось би згинуть з парою! «Той, що греблі рве» незамітно ховається в воду.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
II Смутний i не­ве­се­лий си­дiв у свiт­ли­цi на лав­цi ко­но­топський пан сот­ник, Ми­ки­та Ула­со­вич Забрьоха, а об чiм вiн су­му­вав, ми вже знаємо… Еге! та не зов­сiм: хi­ба чи не дасть нам тов­ку от­сей, що лi­зе у свiт­ли­цю до па­на сот­ни­ка?
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Еге, Щедрін… Ну, то пригадайте собі принцип одного з його героїв: ніколи не задумуватися над життям, а хапати його нашвидкуруч, спохвату, згаряча, отак, як воно само згаряча ставиться перед вами: «Жизнь наша здешняя подобна солянке, которую в трактирax подают. Когда ее ешь смаху, ложка за ложкой — ничего, словно как и еда!
— Тютюнник Григорій, “Вир”