Значення
- (Філософія) –
Абстрактна властивість, що характеризує щось надзвичайно легке, повітряне, ніжне, майже невловиме або неземне; здатність справляти враження невагомості та прозорості.
- (Філософія) –
У філософії та релігії — природа чи сутність ефіру (у давніх уявленнях — п’ятий елемент, тончайша субстанція, що заповнює небесний простір); небесність, надматеріальність.
- (Мистецтво) –
У мистецтві та літературі — якість, що передає відчуття легкості, духовності, відірваності від земного, часто пов’язана з образами небесного, ефіру чи духу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ефірність, р. ефірності, д. ефірності, з. ефірність, о. ефірністю, м. ефірності, к. ефірносте