1. Абстрактна властивість, що характеризує щось надзвичайно легке, повітряне, ніжне, майже невловиме або неземне; здатність справляти враження невагомості та прозорості.
2. У філософії та релігії — природа чи сутність ефіру (у давніх уявленнях — п’ятий елемент, тончайша субстанція, що заповнює небесний простір); небесність, надматеріальність.
3. У мистецтві та літературі — якість, що передає відчуття легкості, духовності, відірваності від земного, часто пов’язана з образами небесного, ефіру чи духу.