Значення
- (Історія) –
Офіційний указ або розпорядження верховної влади (імператора, короля, папи римського тощо) в Стародавньому Римі та деяких середньовічних монархіях, що мав силу закону.
- (Лінгвістика) –
У широкому значенні — суворий наказ, безапеляційне веління, яке не допускає заперечень.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. едикт, р. едикту, д. едиктові, з. едикт, о. едиктом, м. едикті, к. едикте