дзижчати

1. Видавати протяжний, дзвінкий, різкий звук, схожий на звук, який утворюється від швидкого обертання або вібрації (про комах, механізми тощо).

2. Перен. Відчувати сильне збудження, хвилювання, нетерплячку; кипіти від емоцій.

3. Розм. Швидко рухатися, їхати, мчати (часто видаючи характерний звук).

Приклади вживання

Приклад 1:
У повітрі десь почало дзижчати, що далі, то більше. Назустріч полетіли комахи, подібні до ґедзя, тільки си­зі.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”

Частина мови: дієслово () |