дзвоники
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
«Я у тобі беззахисна, як сон…» Я у тобі беззахисна, як сон В каменоломні — з бурею назовні — Де краплі точать час і в унісон Звучать, як тихі дзвоники церковні, Відлунюючи в просторі склепінь, Неначе в пащі золотого звіра, І темні піднебесся піднебінь Живі, як мова, і жаскі, як віра, Яка одна (хоч інші скали теж Не віддані мені, а тільки взяті), Мов вежа мов і ще не наших меж. А ми з тобою — камені.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”
Приклад 2:
Iдуть лiси, а там, десь у гущавинi, дзвоники — це дрижула, поштовi конi. Раптом дзвоники стихають — це злодiї… А потiм посунули стовпи, за стовпами — шинки… А от iде до царя хохол iз скаргою (це, здається, анекдот); узяв квач, уквачив… А далi ще станцiя, а за нею корчма… за лiсами оселi, за оселями туман… I знову чути дзвоники… …Це ж до чого?
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Раптом дзвоники стихають — це злодiї… А потiм посунули стовпи, за стовпами — шинки… А от iде до царя хохол iз скаргою (це, здається, анекдот); узяв квач, уквачив… А далi ще станцiя, а за нею корчма… за лiсами оселi, за оселями туман… I знову чути дзвоники… …Це ж до чого? — Так собi.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”