дзвонячи

Дієприслівник теперішнього часу від дієслова “дзвонити”, що означає дію, яка відбувається одночасно з іншою дією: видаючи дзвінкі, металеві звуки або звуки, подібні до них; спілкуючись по телефону.

У переносному значенні: поширюючи чутки, активно обговорюючи щось.

Приклади вживання

Приклад 1:
У Федора був свій власний ключ од дверей, і він увійшов до хати, не дзвонячи в дзвоник. Лаговський лежав у постелі.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: дієслово () |