дзвінний
[dzʋinnɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
Який має властивість дзвеніти, викликає дзвін, дзвеніння; дзвенкий.
-
Про голос, звук мови: ясний, чистий, що лунає, неглухий (протилежне до “глухий”).
-
У фонетиці: такий, що утворюється за участю голосу; сонорний (про приголосні звуки, наприклад, [л], [м], [н], [р]).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дзвінний, р. дзвінного, д. дзвінному, з. дзвінного, о. дзвінним, м. дзвіннім