1. Який має властивість дзвеніти, викликає дзвін, дзвеніння; дзвенкий.
2. Про голос, звук мови: ясний, чистий, що лунає, неглухий (протилежне до “глухий”).
3. У фонетиці: такий, що утворюється за участю голосу; сонорний (про приголосні звуки, наприклад, [л], [м], [н], [р]).