Значення
-
Звуконаслідувальне слово, що відтворює дзвінкий, мелодійний звук, який видають металеві предмети (наприклад, дзвоники, тарілки, монети) при ударі або поштовху.
-
Розмовна назва дзвіночка або іншого невеликого предмета, що видає характерний дзвінкий звук.
-
У дитячій мові або в мовленні до дітей — позначення грошей (монет).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дзінь-дзінь, р. дзінь-дзінь, д. дзінь-дзінь, з. дзінь-дзінь, о. дзінь-дзінь, м. дзінь-дзінь, к. дзінь-дзінь