Словник Української Мови
Буква
1. Невеликий музичний колектив, що виконує джазову музику, зазвичай зі складом, характерним для ранніх етапів розвитку джазу (наприклад, включає духові, ударні та ритм-секцію).
2. Історична назва для естрадних оркестрів або ансамблів, популярних у першій половині XX століття, які грали музику в джазовому стилі або використовували джазові прийоми аранжування.
Приклад 1:
Але після цього короткого відчуження знову починала зближатись рябизна істот у новому піднесенні звуків, знову починала стоплюватись, своїм спільним заворожена, немов та пісня струн була її піснею, немов знімалась разом з усіх уст, захоплених почуттям близості.Це разюче діяння пивничної музики хлопець почував цілком і на собі — вона знімала з нього нашарування клопоту, звільняла в ньому погноблену частину душі, що зненацька випростувала крила в невиразному, але жагучому пориві, і сам він ставав загострений, чуйний до тремтіння людських сердець, проймаючись свавільною певністю, що напише щось, зуміє висловити те неприступне ще, що жило в ньому, відгукуючись далекою луною на буйні подихи життя.Він відшукав поглядом Вигорського і, посміхаючись, підійшов до нього, плутаючись у лабіринті стільців.— Сьогодні джаз-банд, — сказав поет. — Послухаймо.На помості, замість звичайних трьох струментів, був квартет з піано, скрипки, віолончелі та турецького барабана з додатком мідних тарілок, що ширили в залі звірячий гук, пожираючи мелодію.— Бандити, — сказав поет.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”