1. Видати короткий, дзвінкий, металевий звук (наприклад, від удару по склу, посуду, монеті тощо).
2. Перен., розм. Випити алкогольний напій (зазвичай невелику порцію).
Словник Української Мови
Буква
1. Видати короткий, дзвінкий, металевий звук (наприклад, від удару по склу, посуду, монеті тощо).
2. Перен., розм. Випити алкогольний напій (зазвичай невелику порцію).
Приклад 1:
Б р і н ь к н у т и — дзенькнути («куля брінькнула та й убила маму»). Бубень — під час продажу з торгів б’ють у бубен, щоб скликати покупців («вже на бубень вікликають»).
— Зеров Микола, “Камена”