диякон

1. У православній та католицькій церквах: нижчий ступінь священнослужителя, помічник священника під час богослужіння, який має право читати Євангеліє, співати та здійснювати деякі інші дії, але не може самостійно відправляти таїнства.

2. У протестантських церквах: обрана церковна особа, яка відає господарськими та благодійними справами громади.

Приклади:

Приклад 1:
…Ось уже диякон під супровід об’єднаного хору з церковних півчих трьох навколишніх сіл, на спеціальній таці виносить вінчальні обручки. Батько, як святий отець, від імені церкви тричі промовляє молитву і надягає обручку на безіменний палець нареченого.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 2:
Як передзвонили на збiр, ось i несуть вiд церкви святий хрест i корогви, за ними мари, а там iдуть аж три попи i четвертий диякон, та усе у чорних ризах, а дякiв — так з десятка два. А за народом так насилу протовпились до хати.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 3:
Затим криша з труни, килимом покрита, а несуть її чотири боярина; за ними попи з свiчками i диякон з кадилом, а там дяки, та так прехороше та жалiбно спiвають, що хоч-не-хоч, так заплачеш. От тут пiшли дружечки по парцi, усi в свитах, i тiльки самi чорнi ленти покладенi на головах, без усякого наряду, i у кожної у руках зелена свiчечка пала.
— Самчук Улас, “Марія”