дивувати

Приклад 1:
— У тридцять восьмому році я зауважив, що нахил абіссинського посла до білих віршів не перестає дивувати впійманих при цьому на гарячому щуро­ ловів. З усього випливало, що діяпазон мерехтіння дверей на сім восьмих неспроможний бути об’єктом для парламент­ ських слухань і поступово перетворюється в класичну химеру для розгрібання сміття.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
I чого ж дивувати, що першим вiдрухом у Кеннедi на вид коханого мужчини — стояв пiд стiночкою, якнайневиннiше теревенячи собi з попутниками з київського рейсу, джинсова куртка, знайомий сивий йоржик, вона вгледiла його ранiше, нiж вiн її, скiльки разiв прокручувала собi в уявi цю сцену! — був мимовiльний укол неприязнi — а вiн, ич який, розiгнався живчиком, цьомнув у щiчку, мовби нiчого й не трапилося, мовби й не було цих пiвроку спустошливого ждання, ялового вигоряння оливи в черепку, i пояснень нiяких не належалося, за спиною, послушним пiнгвiном настовбурчивши черевце, манячив Марк, ну вже ж, не до пояснень, знайомтеся, панство, — як усе глупо й не до ладу, зiжмакано якось виходить, я просто змучилася, треба вiдпочити, вiдiспатися, та й за ним же тяжка дорога, потiм розберуся, потiм, — а “потiм”, уже на мiсцi, уже сам‑на‑сам, на напiврозпакованих валiзках, i з’явилася — вигулькнула мов зоддалеки, не зачепивши все ще оглушених, защемлено ниючих iнстинктiв, — ота думка, котру з мiсця йому простосердо й видала, принесла й поклала до нiг, як пес закинуту палицю, — знаєш, менi здається, ти вiдкритий до зла.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”