дюдя

[djudjɑ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    (діал.) Висока, незграбна, часто худа людина; довгай, дівка.

  2. (Мистецтво) –

    (діал.) Лялька, іграшка; пу́гало, опудало.

  3. (Лінгвістика) –

    (діал., перен.) Про людину, яка виглядає неохайно, смішно або дивно.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дюдя, р. дюді, д. дюді, з. дюдю, о. дюдею, м. дюді, к. дюде

Більше записів