1. Прикметник до іменника “дюбель”; призначений для дюбеля, що стосується дюбеля.
2. Такий, що кріпиться за допомогою дюбеля; споряджений дюбелем.
дюбельний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови