1. Зменшувально-пестливе від слова “дитя”; маленька дитина, немовля.
2. (переносно) Про дорослу людину, яка поводиться наївно, безвідповідально або потребує опіки.
3. (переносно, заст.) Ласкаве, зворушливе звертання до коханої людини.
дитятко
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Цього вечора треба співати різдвяні пісні, які в нас називають «гаївками», бо, за нашими віруваннями, Діва Марія народила Боже Дитятко не в яскині, а у священному гаю неподалік Вифлеєму. Що стосується Водосвяття, то це теж надзвичайно пишне свято.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Та подивилась на неї й тихо сказала: — Iдiть, бабусю… Ви не вiрите… а може, я не вiрю… Гапка: — Що з тобою, дитятко? Але хутко вийшла й попрямувала до вокзалу.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
За той час увійшли в репертуар: Квітки-Основ’яненка “Щира любов”, Стороженка “Гаркуша”, Янковського “Чумак українсь- кий”, Гайнча “Запорожці”, Ванченка “Вечір на хуторі” (перерібка з Гоголя)*, Коженьовського “Вікно на першому поверсі”, Пушкі- на “Безумна” (перерібка), Коцебу “Два розсіяні”; з французької мови – “Донька старого актора”*, “Сороклітнє дитятко 25-літньо- го батька”, “Голоден і влюбен” (sic!) та “Слаба струна” (комедія в 1 дії Clairville-a й Tibout – перерібка Павлина Свєнціцького).
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”
Частина мови: іменник (однина) |