1. Прислівник до прикметника “дитячий” у значенні: так, як властиво дитині; по-дитячому.
2. Уживається як присудкове слово для характеристики дії або стану, що відбувається просто, наївно, без хитрого умислу.
дитячо
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Я мовчу тому, що думаю, як гарно було б, коли б усі егоїсти думали й робили так, як ви… Тільки ж, вибачайте мені, я вашому щастю не дуже й вірю… На вашому дитячо-радісному обличчю скільки перебутої меланхолії видко! Професор задумався.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прислівник () |