дисидент

1. Особа, яка відкрито не погоджується з офіційною ідеологією, політикою або релігійними догмами панівної влади в тоталітарній або авторитарній державі, часто переслідується за свої переконання.

2. У Радянському Союзі та країнах соціалістичного табору — учасник правозахисного руху, інакодумець, який публічно висловлював опозиційні погляди до комуністичного режиму.

3. У широкому значенні — людина, яка відступає від загальноприйнятих або офіційних поглядів, правил, доктрин; інакодумець, опозиціонер.

4. У релігійному контексті — віруючий, який не визнає догматів і принципів офіційної церкви; відступник від панівної віри.

Приклади вживання

Приклад 1:
Сараєво як цитата» — Альборак Джабраїлі, Швеція, емігрант і дисидент, стипендіят, публіцист, володар нагороди «За чесність із собою». Дискусія з доповідачами.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |