дистих

[dɪstɪx] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Література) –

    Віршований розмір, що складається з двох рядків (стоп), які утворюють самостійну строфу або частину більшого віршового твору.

  2. (Література) –

    У давньогрецькій та латинській метриці — окрема строфа з двох рядків, зокрема елегійний дистих, що поєднує гекзаметр і пентаметр.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дистих, р. дистиха, д. дистихові, з. дистих, о. дистихом, м. дистихові, к. дистиху

Більше записів