Древослів

Словник Української Мови

дисциплінованість

Буква

Властивість або якість людини, що полягає у здатності чітко дотримуватися встановлених правил, норм, порядку або розпорядку, виконувати накази та вимоги, а також контролювати свою поведінку та дії.

Організованість та порядність у роботі, навчанні або будь-якій іншій діяльності, що виявляється у пунктуальності, акуратності, сумлінному виконанні обов’язків та зобов’язань.

Сукупність морально-психологічних якостей особистості, що забезпечують стабільну самоконтроль, внутрішню організацію, здатність до систематичної праці та підпорядкування індивідуальних інтересів колективним цілям.

Приклади вживання

Приклад 1:
З часом така система господарювання виховала в японців працьовитість, дисциплінованість, організованість, винахідливість і терплячість, а також обережність щодо будь-яких новацій. Вирізняли «людей ямато» також клановий корпоратизм, повага до вождів, дисциплінованість, войовничість і етнічна чванливість — саме завдяки цим рисам пришельці змогли відвоювати для себе землю у кровожерливих кумасо, войовничих ідзумо, невловимих ама та численних айнів.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів