дистрибутивний
[dɪstrɪbutɪʋnɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
(лінгв.) Який стосується розподілу мовних одиниць (наприклад, фонем, морфем) у мовленні та їхніх можливих сполучень; розподільний.
-
(мат., лог.) Який підпорядковується закону дистрибутивності (розподільності), тобто закону про розподіл однієї операції відносно іншої.
-
(екон.) Пов’язаний з дистрибуцією, тобто з розподілом, розповсюдженням товарів від виробника до споживача.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дистрибутивний, р. дистрибутивного, д. дистрибутивному, з. дистрибутивного, о. дистрибутивним, м. дистрибутивнім
Походження слова (Етимологія)
Слово «дистрибутивний» походить із західноєвропейських мов, зокрема з німецької (distributiv), французької (distributif) та англійської (distributive). Ці слова утворені від пізньолатинського прикметника distributivus, що пов’язаний з латинським дієсловом distribuere — «розділяти, розчленовувати». Воно, своєю чергою, складається з префікса dis- (що означає «роз-») та дієслова tribuere — «ділити», яке походить від іменника tribus у значенні «частина». Таким чином, «дистрибутивний» буквально означає «той, що стосується розподілу».