дистрибутивний

1. (лінгв.) Який стосується розподілу мовних одиниць (наприклад, фонем, морфем) у мовленні та їхніх можливих сполучень; розподільний.

2. (мат., лог.) Який підпорядковується закону дистрибутивності (розподільності), тобто закону про розподіл однієї операції відносно іншої.

3. (екон.) Пов’язаний з дистрибуцією, тобто з розподілом, розповсюдженням товарів від виробника до споживача.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |