1. (у психології, психіатрії) Про стан свідомості, при якому порушується нормальна інтеграція мислення, пам’яті, почуттів та відчуття власної ідентичності, що може призводити до відчутня відірваності від себе чи навколишньої реальності.
2. (у хімії) Про речовину, що зазнала дисоціації — розпаду на йони, атоми або радикали під дією розчинника, нагрівання тощо.