дисоційований
[dɪsot͡sijoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
(у психології, психіатрії) Про стан свідомості, при якому порушується нормальна інтеграція мислення, пам’яті, почуттів та відчуття власної ідентичності, що може призводити до відчутня відірваності від себе чи навколишньої реальності.
-
(у хімії) Про речовину, що зазнала дисоціації — розпаду на йони, атоми або радикали під дією розчинника, нагрівання тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дисоційований, р. дисоційованого, д. дисоційованому, з. дисоційованого, о. дисоційованим, м. дисоційованім