Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “дискувати”; обговорення, дебатування, обмін аргументами з метою з’ясування істини або переконання співрозмовника.
2. (у техніці) Процес обробки металу або іншого матеріалу за допомогою диска (наприклад, різання, шліфування).
Приклад 1:
На удобрюваних ділянках відповідних варіантів фосфорні й калійні добрива вносили восени під переорювання чи дискування, азотні – навесні під культивацію ґрунту в міжряддях. Ґрунт у незрошуваному дослідному саду утримується за паровою системою.
— Тютюнник Григорій, “Вир”