Значення
- (Юриспруденція) –
Обмеження або позбавлення прав певних категорій громадян за ознаками раси, національності, статі, віросповідання, соціального походження, політичних переконань тощо; утиск, пригнічення.
- (Біологія) –
У біології: здатність живих організмів розрізняти подразники, що надходять із зовнішнього середовища або з внутрішніх органів.
- (Математика) –
У статистиці та економіці: розрізнення, розмежування об’єктів, явищ за певними ознаками.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дискримінація, р. дискримінації, д. дискримінації, з. дискримінацію, о. дискримінацією, м. дискримінації, к. дискримінаціє
Походження слова (Етимологія)
Слово «дискримінація» походить від латинського дієслова discriminare, що означає «відділяти» або «розрізняти». Воно утворене від іменника discrimen («різниця»), який своєю чергою походить від дієслова discernere («відділяти»). Це дієслово складається з префікса dis- (що означає розділення) та дієслова cernere («розрізняти»). Це латинське коріння споріднене з готським brains («чистий») та давньоверхньонімецьким hreini (те саме значення), а також з праслов’янським *kraj, від якого походить українське «край». Таким чином, слово «дискримінація» є міжнародним терміном, що виник на основі пізньолатинського discri minatio («розрізнення»). В українській мові воно з’явилося через посередництво інших європейських мов, зокрема німецької, французької та англійської.