дискотека

1. Спеціально обладнане приміщення або заклад для публічних танців під музику, що відтворюється діджеєм, з характерним освітленням та звуковими ефектами.

2. Масова розважальна захода, танцювальний вечір, на якому звучить записана, переважно популярна, танцювальна музика.

3. Систематизоване зібрання (колекція) музичних записів, фонограми для таких танців або для прослуховування.

4. У переносному значенні — яскраве, шумне зібрання, скупчення людей або явищ (напр., «дискотека блискавок»).

Приклади вживання

Приклад 1:
— Знаєш, — сказала Ольга, коли мовчанка затяглась, — тут поруч є дискотека. — Знаю, — відповів я.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |