1. Перебувати у стані дисгармонії, невідповідності, порушувати гармонійну цілісність чогось; не відповідати, не гармоніювати з чимось.
2. У музиці: звучати негармонійно, створювати дисонанс.
Словник Української Мови
Буква
1. Перебувати у стані дисгармонії, невідповідності, порушувати гармонійну цілісність чогось; не відповідати, не гармоніювати з чимось.
2. У музиці: звучати негармонійно, створювати дисонанс.
Відсутні