дисейдетика

1. Філософсько-естетична концепція та творча практика, заснована українським художником та письменником Романом Мадзином, що ґрунтується на ідеї «поганого» (від грец. dys — поганий) як творчого принципу; спрямована на переосмислення хаосу, деструкції та маргінальних явищ у мистецтві з метою подолання традиційних канонів краси.

2. Напрям у сучасному українському мистецтві (зокрема в літературі, живопису, перформансі), для якого характерні навмисне порушення академічних норм, використання провокативних образів, естетизація потворного та абсурдного, часто з соціально-критичним або екзистенційним підтекстом.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |