дис

1. Скорочена назва дисципліни «дисидентство» в українській історії ХХ століття, що стосується руху інакодумців, які протистояли тоталітарному комуністичному режиму.

2. Розмовне позначення самого дисидента, учасника правозахисного або національно-визвольного руху в УРСР.

3. У сучасному молодіжному сленгу — прямий перейменник англійського «diss» (від disrespect), що означає словесну образу, принизливу критику або публічну образу, часто у формі агресивного реп-баттлу або в інтернет-перепалці.

Приклади вживання

Приклад 1:
Дис-фемізмом «прісцєв», вкладеним у вуста війта, автор висловлює не стільки зневагу чи образу на свого героя, скільки неприязнь, відразу й огиду до позбавленого вищих вартостей «темного» світу, що до нього скочується все Антонове існування. Це вже навіть не світ, а страшна персоніфікована почвара — «чорна машина, що з червоного рота прокльони стогне».
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
Величина, яка показує, як швидко змінюється показник заломлення п речов и- ни з довжиною хвилі λ називається дис– персією речовини D: λd dnD = . Дисперсію світла в середови щі н а-Хвильова оптика 232 зивають нормальною, якщо із зростанням частоти ν світла абсолютний показник заломлення n середовища також зростає: 0d dn >ν ,      < 0d dn λ . --- Андієвська Емма, "Роман про людське призначення" Приклад 3: Розглянемо класичну теорію дис– персії світла в однорідному діеле ктрику. З теорії Максвел ла випливає, що абсолю т- ний показник заломлення середовища ε=n .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: t.d. () |