1. (біол.) Наявність у клітинах організму подвійного (диплоїдного) набору хромосом, успадкованого від обох батьків; стан клітини або організму з таким набором.
2. (біол., генет.) Основна форма будови ядра соматичних клітин, при якій кожна хромосома має свою гомологічну пару, що забезпечує сталість виду та генетичну мінливість.