Словник Української Мови
Буква
1. Стосується дипломатії, пов’язаний із зовнішньополітичною діяльністю держави та офіційними відносинами між країнами.
2. Обережний, тактовний, вмілий у поводженні з людьми, такий, що уникає ускладнень і конфліктів.
3. Стриманий, офіційно-коректний, що не виражає прямо і відверто думки чи ставлення.
Приклад 1:
На баштах, на жовтих фортечних стінах Очакова, на засипаному білим піском подвір’ї Нуззетогли для проводів Наливайка за волею хана вишикувався його дипломатичний, військовий та господарчий корпус, а з ним і сипахи паші. Всі вони обернулись обличчям на схід й опустилися на килимки.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
Я розвалююсь у крiслi, закурюю гаванську сигару (недавно прислав iз Германiї дипломатичний кур’єр) i кричу: — Антошка! Антошка тут як тут.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”